Під приводом захисту від ящуру Україна зупинила імпорт угорського м’яса. УНІАН з’ясував, що це насправді – натяк на “торгову війну”, як відповідь на погрози Орбана, чи суто робочій момент у – раптово – взаємовигідних економічних стосунках.
У лютому та навесні ми спостерігаємо “словесне загострення” щодо України у прем’єра Угорщини Орбана та його вірного міньйона… тобто міністра закордонних справ Сіярто. То вони вчергове намагаються об’єднати європейців проти українського збіжжя. То блокують українську євроінтеграцію, всупереч іншим країнам, які, навпаки, вимагають прискорити наш вступ у блок.
Угорці блокують й висновки ЄС щодо євроінтеграції, як раніше блокували декларацію ЄС на підтримку України. Більше того, Орбан та Сіярто буквально підривають обороноздатність Євросоюзу, блокуючи спільне фінансування переозброєння ЄС, частка грошей якого буде спрямована й до України, як частини спільної оборони Європи.
Всі свої “забаганки” угорська влада об’єднала у програмний маніфест проти об’єднаної Європи, де пункт про зупинку української євроінтеграції теж не забули вказати як пріоритет зовнішньої політики Будапешту. Не дивно, що європейці все частіше задумуються про обмеження права голосу угорців у ЄС.
Відео дня
Виглядає так, що Угорщина – це відкритий ворог України у Європі. Але експерти кажуть, що, попри ці всі заяви, Угорщина – чи не найвідповідальніший наш торговий партнер. А оцей весь весняний “свербіж” Орбана пов’язаний як з інструкціями від його патрона Путіна, так і з передвиборчою кампанією у самій Угорщині, де опозиція не просто підіймає голову, а вже “тестує” протиорбанівський майдан.
Ящур – реальна загроза чи лише привід
11 березня Держпродспоживслужба України запровадила обмеження на ввезення вантажів з Угорщини. Стосуються вони ввезення тварин, чутливих до вірусу ящуру, генетичного матеріалу, а також сировини та продуктів тваринного походження від сприйнятливих до ящуру видів тварин.
Богдан Духницький, провідний науковий співробітник відділу аграрного ринку та міжнародної інтеграції Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки”, пояснює УНІАН, що головна мета цих обмежень саме у захисті української худоби.
Україна намагається захистити свою худобу / фото pixabay.com
“Заходи були запроваджені після офіційного підтвердження спалаху ящуру Всесвітньою організацією охорони здоров’я тварин (ВООЗТ) та Євросоюзом. Нагадаю, що це вже другий випадок виявлення ящуру за останній час, адже в січні 2025 року вірус ідентифікували в Німеччині. Тоді наша країна також запровадила аналогічні превентивні заходи. Їх буде знято за умови, коли ВООЗТ визнає ці країни вільними від ящуру. Отже, застосовані Україною заборони на ввезення продукції є звичною практикою за даних обставин”, – каже науковець.
Натомість Іван Ус, головний консультант центру зовнішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень, не виключає загрози ящуру, але вбачає у цій ситуації, перш за все, політичний “натяк” угорцям з боку Києва. Щоб ті “не забували, що вони можуть втратити” в разі подальшого загострення відносин з Україною.
“Це радше такий психологічний крок, який показує, що в нас є певні складнощі у стосунках, і ми маємо якось відповісти на тиск угорців. Але це суто номінальні кроки”, – каже експерт з економіки.
Він зауважує, що найгірше буде, якщо в угорському м’ясі ніяких вірусів не буде підтверджено. Адже це може створити нові проблеми для України.
У свою чергу, Михайло Непран, перший віце-президент Торгово-промислової палати України, вбачає у цій ситуації “і те, і інше” – і ветеринарні ризики, і політику. Адже у зовнішній політиці все є інструментом впливу.
“Ящур (для ЄС, – УНІАН) – це дійсно проблема. В Угорщині вперше за 50 років спалах ящуру. Заходи з обмеження імпорту м’яса і м’ясопродуктів з Угорщини ввела не тільки Україна, а й інші країни – зокрема й країни ЄС. Навіть така далека країна як Південна Корея обмежила імпорт. Тобто, ці заборони не безпідставні, – пояснює експерт з торгівлі. – Але не буде ніякого секрету, що у практиці “торгових війн” або, скажімо м’якше – у “міждержавних відносинах” – такі ситуації можуть стати приводом для впливу на ту чи іншу країну”.
Пан Непран нагадує, що українці дуже добре знають, як це працює, адже проти нас постійно це використовують інші країни – зокрема, свого часу, РФ. І ми теж вже навчилися використовувати такі інструменти впливу за нагоди.
“Найкласичніший приклад – у поганому розумінні – було використано проти нас Роспотребнадзором у 2014 році, коли почалася АТО та війна на Донбасі. Тоді росіяни вживали заходи, щоб обмежити і максимально зупинити український експорт до РФ. Роспотребнадзор був головною “зброєю” Кремля проти української аграрної продукції”, – згадує фахівець.
Тож у цих обмеженнях на угорський м’ясний імпорт є місце як цілком реальній загрозі епідемії тварин (причому не лише в Угорщині, а у ЄС загалом), так і політиці. Але наскільки відчутним буде цей “натяк” для Будапешту?
М’ясо проти євроінтеграції
Михайло Непран вважає, що поставки угорських м’ясних продуктів до України – “це копійки”.
“Український ринок для угорських виробників м’яса несуттєвий. У минулому році було поставок до України всього на 6 мільйонів доларів. Це копійки на тлі 2,8 мільярда доларів загального товарообігу між нашими країнами. Традиційний ринок збуту для Угорщини – це країни ЄС. Туди йде до 80 відсотків їх м’ясної продукції. Ще є Балкани, Туреччина”, – каже експерт.
Водночас, він згадує про іншу проблему:
“Зараз всюди пишуть маркування “вироблено у ЄС”. Більше не пишуть “вироблено в Угорщині”. І коли до нас йде угорський товар через головні західні “ворота” – Польщу, то його розмитнюють як “польський””.
Тобто виокремити саме угорські товари від інших “вироблених у ЄС” – це питання із зірочкою. І доведеться або блокувати все європейське м’ясо, яке йде до України, або, навпаки, все пропускати, що ставить питання доцільності подібних обмежень з боку Держпродспоживслужби.
Угорське м’ясо відокремити дуже складно / фото ua.depositphotos.com
Із цим погоджується Іван Ус.
“З точки зору митниці, все, що потрапляє до нас через угорський кордон – це “продукція Євросоюзу”. В плані зовнішньої торгівлі ЄС – це єдине ціле. Виходить, ми обмежуємо всю європейську м’ясну продукцію. Це все відбувається на тлі ускладнень по лінії ЄС-США у торгівлі, – акцентує експерт. – Бачення Вашингтону, нагадаю, у тому, що “Євросоюзу не існує”, а є лише окремі країни, з якими Трамп хоче працювати в обхід ЄС. Цими обмеженнями на м’ясо Україна фактично підіграє Штатам, виокремлюючи Угорщину. Враховуючи, що ми плануємо бути не 51-м штатом США, а членом ЄС, це не дуже добра історія”.
Проте саму ідею “торгової відповіді” угорцям експерт не відкидає. Просто вона має бути більш “прицільною”. Адже “епоха лібералізації світової торгівлі скінчилася” і повертається протекціонізм, де головними питаннями стають захист власних ринків та недопущення до себе конкурентів. А Угорщина для України є природнім конкурентом у аграрній галузі.
“Аграрні війни”
Саме аграрна продукція є “яблуком розбрату” у відносинах України з усіма європейськими сусідами. Бо схожі природні умови сприяють виробництву схожих аграрних культур. Про особливості аграрних відносин між Україною та європейськими країнами розповідає Богдан Духницький з “Інституту аграрної економіки”. За його словами, до 2022 року Угорщина не належала до основних торговельних партнерів нашої держави. У 2021 році Україна експортувала до Угорщини агропродовольчої продукції на суму лише 84 мільйони доларів, тоді як імпорт склав 157 мільйонів доларів. Тоді для нас сальдо було від’ємним.
“Однак вимушена переорієнтація вітчизняного експорту у 2022 році, головним чином, через заблоковані морські порти, різко змінила ситуацію. За перший рік в умовах воєнного стану наша країна у понад десять разів наростила поставки продовольства на угорський ринок, загалом отримавши виручку в сумі 883 мільйони доларів. Переважно за рахунок кукурудзи, соняшнику і соняшникової олії, – пояснює дослідник аграрної економіки. – Як результат, Угорщина потрапила до переліку десяти найбільших покупців українського продовольства. При цьому наш імпорт з Угорщини зменшився до 126 мільйонів доларів, змінивши для України сальдо зовнішньої торгівлі на позитивне. Але таке різке зростання експорту виявилось короткочасним”.
Вже у 2023 році угорські контрагенти закупили агропродукції в України на 471 мільйон доларів, а вартість імпорту залишилась на рівні $126 мільйонів.
“За 2024 рік ми експортували до Угорщини сільськогосподарської і продукції переробки на 252 мільйони доларів при відповідному імпорті у $138 мільйонів. Минулого року Угорщина не увійшла навіть до числа двадцяти головних споживачів української агропродукції. Основні позиції нашого експорту до цієї країни – залишки від переробки соєвої олії, цукор, соєві боби, кукурудза. Імпорт з Угорщини представлений переважно кормами для тварин і живою свійською птицею”, – завершує він опис наших аграрних відносин з Угорщиною.
Іван Ус додає до слів попереднього коментатора емоцій та цікавих цифр.
“Чому 2023-го були такі проблеми з Угорщиною, а також з Польщею та Румунією? Бо значно зросли фізичні обсяги поставок зерна з України. Якщо порівнювати перший квартал 2021 та 2023 років, то Україна фізично поставила до Польщі у 110 разів більше зернових. Там, де традиційно зберігалося зерно польських фермерів, почало лежати українське збіжжя. З Угорщиною було так само, – пояснює дослідник НІСД. – Значні обсяги транзиту залишалися у цих країнах, бо певні місцеві “ділки” просто перекуповували наш транзит. Це все й створило ту проблему, яка призвела до блокування нашого західного кордону”.
За словами першого віце-президента ТПП Михайла Непрана, попри те, що результат блокувань з боку Польщі та Угорщини був однаковим, угорці, як не парадоксально, зробили це у більш цивілізований спосіб.
“Тут повторилася польська історія. Але все відбувалося більш цивілізовано, ніж у Польщі – через рішення уряду, а не блокування кордону”, – зауважує експерт.
Він додає, що заборони проти українського зерна більше “вдарили” по самій угорській економіці. Адже угорські логістичні компанії втратили величезні заробітки, а угорські виробники комбікорму почали ремствувати, що їм не вистачає дешевого українського зерна. А комбікорми – це основа тваринництва та птахівництва.
“В економіці будь-які заборони б’ють в обидві сторони. Проте й зараз Угорщина входить у трійку наших головних торгових партнерів у ЄС, бо через неї йде наш експорт до Європи, – каже пан Непран, й наполягає, що нам вкрай важливо зберегти угорський ринок попри будь-які політичні негаразди. – Ви розумієте що таке Угорщина і Україна? У них десь 9 мільйонів жителів, а в Україні зараз 30-36 мільйонів. Вся Угорщина за площею це приблизно дві-три українські області. Але є нюанс – середня зарплатня у нас приблизно 500 доларів, а в Угорщині – 1,5 тисячі доларів. Рівень життя там у три рази вищий. А отже й споживання вище”.
Тому, попри політичні розбіжності, нам важливо зберегти взаємовигідну торгівлю. А також транзит в обидва боки.
“Значна частина технологічного імпорту йде до нас через Угорщину – хай і не завжди угорського виробництва. Тому зараз торговий баланс на угорську користь. Бачте, угорці поставляють нам товари глибшої переробки і з більшою доданою вартістю. У торгівлі завжди виграє той, у кого глибша переробка”, – додає Михайло Непран.
Кругообіг свічок запалювання
За словами Михайла Непрана, ми продаємо угорцям зараз переважно сировину через втрату промислового виробництва на тлі війни.
“Промислові центри в нас або знищені (як у Маріуполі), або у зоні бойових дій (як Запоріжжя та частина Дніпропетровщини), або у прифронтовій зоні (як Харків). Тому промислове виробництво в нас впало на 70 відсотків. Отже, головний експорт – це сировина. А з Угорщини йде критичний для нас товар – енергоресурси. Угорщина стала для нас енергетичним хабом. Також отримуємо продукцію машинобудування, автомобілі. Плюс те, про що зазвичай не говориться – забезпечення для фронту”, – пояснює думку перший віце-президент ТППУ.
Проте Іван Ус додає, що Угорщина отримує від нас не лише сировину. За його словами, це одна з небагатьох західних країн, де у нашому експорті домінує продукція машинобудування. Щоправда, лише у вигляді деталей та комплектуючих, з яких у самій Угорщині та у інших європейських країнах складають автомобілі, чайники та іншу техніку, які ми ж потім і купуємо.
“У випадку з Угорщиною ми продаємо досить багато комплектуючих та продукції машинобудування. До 60% нашого експорту в різні роки – це саме продукція машинобудування. Зокрема, ми продаємо водонагрівачі, комплектуючі для телевізорів та інше. Звучить, може, не дуже солідно, але це важливо, бо має вищу додану вартість, – продовжує науковець НІСД. – В нас багато заводів з виробництва автомобільних деталей. Насамперед – свічок запалювання. Україна взагалі інтегрована у спільне європейське автовиробництво. До війни наш експорт автомобільних комплектуючих для Німеччини, Угорщини й Словаччини становив приблизно 1 мільярд євро. Й зараз, попри війну, не вірно казати, що Україна продає суто сировину. Саме щодо Угорщини структура нашого технологічного експорту досить сприятлива”.
Динаміка експорту й імпорту між Україною та Угорщиною. У 2023 році з 1,18 млрд доларів українського експорту 476,9 мільйона склала “електроніка та електричне обладнання”, перевищивши поставки зерна (189,7 млн дол) та “насіння соняшнику, інше насіння” (87,1 млн дол.). Дані: Trading Economics.
Щодо постачання нафти та газу між нашими країнами встановився певний баланс взаємозалежності. Ми постачаємо до Угорщини російську нафту, а отримуємо імпортний газ. Але через російські удари по електрогенерації ми стали більш залежні від Будапешту.
“Окрім нафти й газу є ще питання електроенергії. Попри те, що постачання електроенергії в нас диверсифіковано через Польщу й Румунію, Угорщина відіграє певну роль. Ми сплатили за цю енергію 214 мільйонів доларів за рік. Угорщина ж отримує багато російських енергоресурсів через Україну”, – завершує пан Ус думку про те, що “аграрні” відносини поступово відходять на другий план.
Угорщина – найкращий партнер України?
Приходимо до парадоксального висновку – попри купу політичних суперечок, одіозних заяв та відвертого підігравання Путіну з боку Орбана, суто економічно Угорщина є чи не найзручнішим торгівельним партнером України. Навіть найбільші суперечки ми між собою “розрулюємо” у цивілізований спосіб. Реальність кардинально відрізняється від того образу, який формують політики та ЗМІ з обох сторін.
То чи є в нас зараз “торгова війна” з Угорщиною? Експерти наполягають, що цього немає. Є лише спроби угорських провладних політиків наростити собі рейтинг. Натомість угорська опозиція, голос якої стає дедалі гучнішим, навпаки, виступає за збільшення підтримки України. Отже, чим більшим буде рейтинг Мадяра та інших опозиційних лідерів, тим більше Орбан буде медійно “бити” по Україні та ЄС в рамках внутрішньоугорської суперечки. А Україна може відповідати – реально або номінально.
“Я не вважаю, що в нас є торгова війна. Поки що немає. Є лише передвиборчі заяви в Угорщині. Але там вже підіймає голову опозиція на чолі з паном Мадяром, яка якраз і виступає за покращення стосунків з Україною, – стверджує Іван Ус, наводячи аргументи угорської опозиції. – Зовнішньоторгове сальдо зберігається на користь Угорщини – їм вигідніше з нами торгувати. Це якраз аргумент угорської опозиції. Політично, українські обмеження на угорське м’ясо я сприймаю як такий натяк угорцям на те, що вони можуть втратити, якщо продовжать діяти проти України та нашої євроінтеграції. Економічні відносини не повинні залежати від політичних заяв”.
Михайло Непран теж не вважає наші економічні відносини з Угорщиною “війною”. Але й “дружніми” вони не є.
“Торгова війна як така в нас лише з однією країною – з Росією. З рештою торгових партнерів відносини складні, проте ділові. Але, дотримуючись загальних положень про Зону вільної торгівлі з ЄС та інших правил Євросоюзу, ми маємо відстоювати власні національні інтереси. Як це робили ті ж угорці, поляки та словаки, які, бувало, діяли всупереч Єврокомісії”, – каже пан Непран, виступаючи за більш “яструбину” торгову політику України.
Україна та Угорщина мають не лише спільні інтереси, але й взаємовигідну торгівлю. “Аграрні” суперечки минулих років поступово відходять у минуле, формуючи запит на кооперацію у промисловості (у автомобілебудуванні зокрема). Ця ситуація з ящуром та обмеженнями на м’ясо – це лише робоча ситуація, яка навряд чи призведе до значних складнощів, якщо до цього не докладуть рук політики.
Але політика – якраз і є проблемою. Угорська влада намагається роздмухувати антиукраїнські та антиєвропейські настрої, порушуючи природні економічні процеси наших країн, які об’єктивно зближують наші країни. Причому Орбан робить це з втратами для самих же угорців, що вже позначається на їхній національній економіці.
Що ж, будемо чекати на вибори в цій сусідній країні, які покажуть чи розуміють ці процеси самі угорці.
Андрій Попов
